2. У тринадцятому столітті основним центром з виробництва бісеру стала Венеція. Майстерні перебували на острові. Робочим заборонялося покидати межі острова і розкривати таємницю виготовлення. За це їм загрожувала смертна кара.

Але і привілеями наділялися кращі майстри. Наприклад, їх дочки мали право вважатися патриціями (правлячий клас в Стародавньому Римі). Діти, народжені в такому шлюбі, також вважалися патриціями. Майстрів не переслідували за законом у разі вчинення ними грабежів і розбоїв.


Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

 Без «духовної осілості», без відчуття коренів, без любові, без інтересу до власної історії, далекої і близької, не може бути повноцінного людського щастя. Культурне середовище також необхідне для морального життя, як рослинний і тваринний світ для нашого біологічного існування» (академік Д.С. Ліхачов) Одним із давніх видів декоративно-ужиткового мистецтва є виготовлення прикрас із намиста та бісеру. Різноманітні за формою, довжиною і шириною, за місцевим колоритом, за традиціями та призначенням, за орнаментальними мотивами, ці прикраси чудово поєднуються із сучасним одягом, прикрашають і доповнюють його.
Докладніше
Зображення
  Найбільшого розвитку виготовлення виробів із бісеру набуло у Венеції у Х ст. Секрет виробництва тут прирівнювався до державної таємниці. За її розкриття, скляні майстри засуджувалися до смертної кари. У 1221 році виробництво скла перемістилося з міста Венеція на острів Мурано. Виготовлення скла стало дуже почесною та не кропіткою працею. Дочкам муранських майстрів було дозволено вийти заміж за аристократію, а їхні діти визнавалися як особи шляхетнго походження. Проте вже з кінця XIII століття венеціанська монополія з виготовлення скла почала розпадатися, схоже на те, як це сталося з "Бітлз". Багато майстрів роз’їхалися по різним італійським містам та відкрили свої майстерні по виготовленню бісеру та стеклярусу. У XV столітті такі майстерні вже з'являються у Німеччині та Франції.
Докладніше